Спікери
Програма
Лейтмотивом Форуму в Давосі 2016 року стала четверта промислова революція. Її основною характеристикою є поєднання комп’ютерних технологій із досягненнями в біології, а також поява принципово нових комерційно вигідних джерел енергії. Базою для старту нового етапу світового розвитку стали економічно і технологічно розвинені країни G20.
На сьогодні Україна має 25-літній досвід несвідомої деіндустріалізації. Відновлення індустріального потенціалу потрібне як для забезпечення вищого рівня ВВП на душу населення, так і для створення бази для розвитку новітніх технологій. Політика технологічного «доганяння» розвинутих країн позитивна, оскільки зупиняє сповзання до рівня третього світу і довічного закріплення цього статусу. Однак вона не дає відповіді на те, як вже зараз долучитися до змагання за право бути учасником четвертої індустріальної революції. Дискусія на панелі буде точитися навколо необхідних змін точок координат власного розвитку, щоб індустріальна політика України стала індустріальною політикою 4.0.
Україна є найбільшою за площею державою Європи, а за чисельністю населення вона посідає п'яте місце. Суттєву частку ВВП України в умовах деіндустріалізації забезпечують екстенсивний розвиток сільського господарства і постачання руди. Попри постійне зростання обсягу ІТ-продукції та розвиток інших секторів економіки, її структура майже не змінюється. Погляд зсередини на роль країни в політичному та економічному житті світу є критичним і часто безсуб’єктним, або навпаки – бравурним і розрахованим на непоінформовану людину.
Дискусія на панелі між послами іноземних держав буде присвячена з’ясуванню фактичної ролі України у світовому розподілі праці.
До участі на панельній дискусії запрошено послів іноземних держав: США, Ізраїлю, Туреччини, Канади.
Стратегія українських освітніх реформ потребує цілісного бачення того, які власне результати ми плануємо отримати у підсумку. Тому учасники цієї дискусії зосереджуватимуться на обговоренні питання необхідності проведення комплексних змін на всіх рівнях освіти - від дитячого садочка, шкільної та позашкільної освіти - до вищої й освіти дорослих. Які мають допомогти реалізувати концепцію суспільства, що навчається - освіти впродовж життя.
Ми плануємо розглянути успішні приклади освітніх інновацій в Україні та за кордоном, обговорити яким чином відбуватиметься вбудовування університету в загальну інноваційну систему визначальну роль викладача й того, хто має стояти в центрі уваги освітнього процесу - самого учня та студента. Які завдання є першочерговими: реформування змісту освіти, інтерактивність у спілкуванні з учнями та студентами, запровадження профільної школи.
Як інновації у вищій школі, пов'язані з інтеграцією університетської освіти з наукою з одного боку та бізнесом - з іншого. Що сприяє інтернаціоналізації українських вищих навчальних закладів та їхній участі у глобальній конкуренції.
На цій панелі зустрінуться представники різних стейкхолдерів для обговорення реальних кроків, що мають бути зроблені для створення успішної системи національної освіти, орієнтованої на учня і студента, від персональної успішності яких залежатиме подальший розвиток і успішність нашої держави.
Світ змінювався досить швидко останні 100 років, подолавши шлях від конституційних обмежень виборчих прав жінок - до законодавчої вимоги в країнах ЄС мати в парламентах та органах влади не менше 40% представниць жіночоі статі. Від рішень, які приймають жінки, вже давно залежить розвиток практично всіх професійних галузей, їхня самоорганізація часто може бути прикладом найбільш просунутої громадської діяльності. Активна роль жінок у бурхливому суспільному житті сучасної Украіни виводить їх на передній план у вирішенні найважливіших питань, пов'язаних із шляхами подальшого розвитку нашої держави.
Жінки - яскраві і успішні - поговорять про завдання і проблеми, що стоять перед світом і Україною.
Спеціальним гостем ціїє дискусії буде Девід Емтестам, Перший секретар Посольства Швеції в Україні.
Дискусія стосовно засобів запуску перспективних секторів економіки та окремих територій зробила очевидним те, що створення законодавчого поля для всієї країни – необхідна, але недостатня умова становлення країни на рейки швидкого зростання. Експортно кредитне агентство – інституція, яка є обов’язковою складовою більш широкого арсеналу інструментів успішного збільшення несировинного експорту кожної розвинутої країни. Україна створює відповідне агентство вже 20 років. Те ж саме стосується і банку розвитку.
Іншою по формі, але не кращою за суттю є ситуація з індустріальними парками та іншими спеціальними режимами на окремо виділених територіях. Зміни у законодавстві в 2014–2015 роках дозволили відновити процес реальних дій, проте формування територій з відмінними від загальних умовами ведення бізнесу та залучення інвесторів відбувається вкрай повільно.
Тому нагальним є обговорення проблем для пошуку можливостей розвитку в Україні спеціальних інститутів і механізмів, які б підтримували випереджальний розвиток окремих територій і секторів.
Історія cуспільства нерозривно пов'язана з пристрастю людини обходити правила гри. Для цього вона використовує прямий підкуп, особисті контакти, змови, торгівлю посадами і послугами, тобто хабарництво.
Корупція сьогодні - це один з найбільш впливовіших чинників, які гальмують економічний розвиток держав. В першу чергу, вона свідчить про неспроможність державних інститутів, а саме виконавчої влади, судової і правоохоронної систем виконувати свої фунції. У свою чергу "додатковий податок", у вигляді хабаря, збільшує собівартість виробництва послуги чи продукту і робить їх дорожчими для кінцевого споживача. Таким чином, коли хтось живе не за правилами, отримуючи чи даючи хабаря - це розподіляється на все суспільство і фінансово впливає на кожного громадянина країни.
Експертна панель запропонує ознайомитися з різноманітністю цивілізованих шляхів подолання корупції в Україні. Посилаючись на досвід країн Старої і Східної Європи та Азії учасники обговорять світові приклади успішних інституційних інновацій, які допомагають боротися з практиками недобросовісного збагачення та корупції. Також, експерти будуть обговорювати які дії треба провести українським інституціям задля подолання корупційної кризи в Україні.
Для успішної побудови постіндустріальної економіки необхідно мати промисловий потенціал. Україна мала розвинуту промисловість, що дісталася їй у спадок від СРСР. На багатьох підприємствах відбулася деградація технологічного рівня, або їх випередили іноземні компанії. Проте залишаються ще підприємства і конструкторські бюро, які володіють напрацюваннями, конкурентними на глобальному ринку.
Як відновити «стару» промислову систему таким чином, щоб забезпечити вдосконалення технологій і, відповідно, підвищення конкурентоздатності секторів? Які нові ланцюги необхідно вибудувати, щоб, з одного боку, підприємства вмонтовувалися в світовий розподіл праці, а з іншого – не втрачали свою технологічну перевагу?
Нині видатки на пенсійне забезпечення українців сягають 16% ВВП держави. Тому нагальною є потреба у реформуванні всієї моделі соціального забезпечення та переходу працюючого населення на трирівневу пенсійну систему. Це дасть змогу побудувати соціально справедливу збалансовану пенсійну систему, стимулювати подовження активного трудового віку та визначитися зі скороченням нецільових витрат державних фінансів.
Чи є корисним досвід пенсійної реформи Чілі та інших країн для України? Як використовувалися гроші пенсійних фондів для розвитку економіки? Який досвід провідних країн світу у залученні коштів пенсійних фондів до реального сектору економіки? Чи є з’вязок між пенсійною реформою і реформою фондового ринку? Як інвестиції пенсійних фондів у житлове будівництво впливають на зростання ВВП та економіку вцілому?
Надзвичайно актуальна для України тема дискусії – конкурентоздатність країни та залежність успіху реформ від особистості очільника виконавчої чи законодавчої влади.
Приклади з недавнього досвіду інших країн свідчать про ключову роль лідера. Саме він створює команду однодумців, знаходить суперідею, переконує націю в її продуктивності і веде країну до успіху. Символами успішних перетворень називають Лі Куан Ю в Сінгапурі, Ерхарда в Німеччині, Ататюрка в Туреччині, Пак Чжон Хі в Південній Кореї, Піночета в Чилі, Гавела у Чехії.
Наскільки посилання на досвід успішних країн є адекватним для впровадження відповідних змін в Україні? Яку взаємодію між владою і суспільством необхідно забезпечити, щоб суспільство підтримало реформи та могло контролювати їх виконання?
Девальвація національної валюти та інші економічні негаразди значно гальмують розвиток української промисловості, негативно впливаючи на конкурентоздатність наших виробників у країнах ЄС. Найефективнішим шляхом підвищення конкурентоспроможності українських товарів на глобальних ринках мало б стати об’єднання можливостей ІТ-компаній та потреб промисловості. Впровадження інновацій у виробництво буде головним рушієм економічного оновлення країни.
Натомість вітчизняні виробники та ІТ-компанії поки що не мають можливості ефективно об’єднувати свої зусилля у зв’язку з відсутністю належної уваги держави до промислового сектору. Самостійно шукати і впроваджувати інновації українські компанії не можуть через значні фінансові ризики такого роду проектів. Не зважаючи на те, що останні два роки в Україні відбуваються спроби формування інноваційної політики, прогрес відчувається дуже незначний. Невирішеною залишається проблема фінансування промислових стартапів, адже венчурні інвестори і фонди в нашій державі практично відсутні.
Саме тому нагальним є обговорення практики корпоративних інновацій, які б дозволили навіть середній українській компанії отримати доступ до інноваційного ринку.
Основною функцією Національного банку, згідно з його положенням, є забезпечення стабільності грошової одиниці України. Це робиться «з метою досягнення цінової стабільності, стримування інфляції та забезпечення платоспроможності». На думку керівництва НБУ, це єдиний інструмент, який має створювати передумови для економічного зростання. Катастрофічне падіння курсу гривні у 2014 році продемонструвало неефективність діяльності НБУ щодо підтримки стабільності національної валюти. Відмова від співпраці з урядом й активних дій із відновлення реального сектора економіки призводять до ще більшого поглиблення економічної кризи, розкручування інфляції та, як наслідок – до повної неспроможності використання традиційних механізмів впливу на економіку виключно через регулювання грошової маси. Друга функція НБУ – нагляд за банківською системою України. Вона сьогодні перебуває в стані глибокої трансформації – із 180 банків, що існували на початок 2014-го, цього року залишиться лише близько 100. Хоча це безпрецедентний процес – ліквідація і консолідація банків продовжиться. Цілком вірогідним вважається функціонування не більше 50 банківських установ на кінець 2017 року.
Що можна і потрібно змінити у діяльності Національного банку, щоб зробити його справжнім дієвим механізмом розвитку економіки, а не догматичним апологетом монетарної політики?
6 жовтня о 19:00 у Будиноку митрополита Національного заповідника "Софія Київська" збереться вузьке коло почесних гостей та спікерів форуму, політиків та бізнесменів.
*Участь у заході можлива за умови придбання VIP пакету
Численні політичні дискусії, присвячені європейській інтеграції України, зумовлюють необхідність відвертої професійної розмови з європейськими партнерами з одного боку та відомими українськими економістами і представниками бізнесу – з іншого. Як Україні найшвидше інтегруватися в європейський економічний простір? Що таке європейські стандарти? В чому полягає конкурентоздатність вітчизняної економіки та перспективи її подальшого розвитку? Які основні недоліки вітчизняного законодавства? Якими є очікування наших західних партнерів?
Усі негативи падіння української економіки можна сприймати як позитиви, якщо йдеться про можливість отримання низької ціни на активи. Українська виробнича інфраструктура переважно застаріла, однак із залученням необхідних інвестицій вона може принести високу капіталізацію, зважаючи на освічену та дешеву робочу силу, розвинуті транспортні канали України, яка межує із чотирма країнами-членами ЄС, та легкий доступ морем до Туреччини і країн Ближнього Сходу.
Україна перебуває на поворотному пункті від деіндустріалізації до початку модернізації економіки. Повністю відкрита та інтегрована у глобальний світ економіка з чинною угодою про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС, такими ж угодами з Канадою, Туреччиною та Ізраїлем відкривають нові можливості для використання цієї ситуації іноземними інвесторами. Традиційно вважається привабливим агропромисловий сектор та інфраструктура для нього. Незважаючи на військовий конфлікт на Донбасі, іноземний бізнес не збирається виходити з України і нарощує свою присутність у цих сферах. Україна успішно реалізує свій потенціал у сфері інформаційних технологій, обсяг аутсорсингу в якій складає мільярди доларів і постійно зростає. Яким чином залучити інвестиції в інші сектори?
Азіатський вектор розвитку України сьогодні близький нам як ніколи. Він не заперечує, а доповнює західний напрям нашої глобальної співпраці. Вибудовування серйозних партнерських стосунків на Сході належить до найбільших перспектив сучасної України. Серед переліку конкретних завдань – просування вітчизняних технологій, боротьба за ринки збуту для української сільськогосподарської та промислової продукції, пропагування української освіти. Серед питань, що насамперед цікавитимуть українських фахівців, – досвід інноваційного розвитку багатьох азійських країн. Як їм це вдалося і чому? Про це та інше будемо говорити на нашій “азійській” панелі.
Глобальний попит на продукти харчування зростатиме, тому Україна зберігатиме високу інвестиційну привабливість протягом усього наступного десятиліття. Головними напрямками інвестицій є інфраструктурні, пов'язані з транспортуванням та зберіганням агропродукції. Також великий потенціал суттєвого збільшення інвестиційної привабливості агросектора полягає у впровадженні інновацій, до яких відносяться не тільки інтенсивні технології вирощування сільгоспкультур, але й використання роботизованих комплексів у тваринництві та інтелектуальне, точне землеробство.
Отримання доступу до фінансування, страхування та хеджування ризиків є особливо важливим для середніх і малих агропідприємств. Для цих виробників, інновацією є організація кооперативів, що дає змогу конкурувати на глобальних ринках.
Як об’єднати технологічні, фінансові та управлінські інновації, зосередивши їх на активних господарствах?
Бізнес країни потребує інвестицій, але з іншого боку іноземні інвестиційні фонди ще більше потребують точок для інвестування. Бо прибутковість в українських реаліях перевищує в рази показники розвинутих ринків. Війна і проблеми з захистом власності не є перешкодою, існує велика кількість іноземних інституцій, які вміють працювати у жорстких умовах ринків що розвиваються. Проте, нині головною проблемою вважається невміння українських підприємців представляти свої компанії та бізнес ідеї, а регіонального керівництва – швидко надати інформацію та умови входження іноземців у проекти. Однак бажання з обох сторін побудувати нові бізнеси переборює усі перешкоди.
Практики з іноземних інвестиційних фондів нададуть практичні рекомендації як швидко отримати фінансування для свого бізнесу та запропонують розглянути формати діяльності своїх інституцій. Представники позадержавних реформаторських структур роз’яснять, які вузькі місця в регулюванні ще існують на шляху між інвестором та українськими компаніями і як їх швидко розблокувати.
Енергозалежність України знижується одночасно з падінням обсягів виробництва у сировинних секторах економіки за рахунок зменшення закупівлі імпортних енергоресурсів. В той же час, ситуація в енергогенерації продовжує залишатися негативною з погляду на інвестування. Потенціал інвестицій сягає 100 млрд дол. США, однак, в умовах монопольного становища кількох великих вітчизняних корпорацій у цій сфері, очікувати на суттєві інвестиції не доводиться. Адже у власників просто немає коштів. Тому надання можливостей управління сектором стратегічним іноземним інвесторам могло б кардинально покращити ситуацію.
Інвестиції у відновлювальну енергетику необхідно стимулювати лише у випадку, якщо вони сприятимуть створенню нових виробництв в Україні. Для бізнесу більш ефективним є не примус, а стимулювання та пільги. Те, що ринок сам по собі може спонукати розвиток виробництва чи застосування енергоефективних технологій – це міф. Загальна сума інвестицій в енергозбереження будівель має корелювати із загальною сумою доходів домогосподарств за певний період. Водночас, активне використання закону про енергосервісні компанії призведе до прориву у питанні інвестицій. Таким є приблизний перелік питань для цієї панелі.
Зал Даллас 1
Стіл №1: Металургія та металообробка
Стіл №2: Сільське господарство та виробництво продуктів харчування
Стіл №3: Сільськогосподарське машинобудування та агротехнології
Стіл №4: Освіта - Наука - Бізнес
Стіл №5: Будівництво та виробництво будівельних матеріалів
Зал Даллас 2
Стіл №1: Енергоефективність, енергоменеджмент та виробництво енергоефективного обладнання
Стіл №2: Інформаційні технології та високотехнологічне виробництво
Стіл №3: Банки, інвестиційні фонди, фінансові послуги
Стіл №4: Розвиток експорту та нові ринки збуту
Стіл №5: Жінки у бізнесі
У той час як основна програма Київського міжнародного економічного форуму присвячена стратегічним питанням, що матимуть середньо- та довгостроковий вплив, варто також розглянути перспективи для українського бізнесу в найближчий час. Цьому буде присвячено окрему дискусійну панель у форматі ток-шоу. Дискусія між спікерами та журналістами відбудеться у форматі ток-шоу. Чи реально Україні взагалі замислюватись про Індустрію 4.0? Які в нас є шанси стати технологічно розвиненою країною? Яку стратегію варто обрати? І до чого слід готуватися українському бізнесу протягом наступних п’яти років?
